чомусь так маленько свого...

Скільки є незвіданих питань?
Ми всі живемо, крутячись в окропі.
Але ще мало за плечима знань,
Та ми вже знаєм, що таке клопОти.
А час летить ми гаємо його…
Воно все так, мелькає пред очима…
І ти так маєш маленько свого,
Та просто тихо, знизуєш плечима.